КОЛІСНІЧЕНКО АНДРІЙ В`ЯЧЕСЛАВОВИЧ
Колісніченко Андрій В’ячеславович
(04.08.1978 – 29.03.2022)
Колісніченко Андрій В’ячеславович народився 4 серпня 1978 року в місті Зволін, Словаччина, у сім’ї військовослужбовця. Його дитинство та юність пройшли у різних містах колишнього Радянського Союзу — він навчався у багатьох школах, бо батько служив у військових гарнізонах. Зрештою Андрій закінчив школу на Херсонщині.
Він здобув педагогічну освіту та працював учителем географії, біології та фізичного виховання. Його поважали за любов до дітей, уміння пояснити складні речі просто та з теплом. Пізніше працював менеджером з кредитування фізичних осіб, але мрія стати військовим ніколи не залишала його. Андрій з дитинства був пов'язаний із армійським життям, розумів ціну дисципліни та відповідальності, тому вирішив реалізувати цю мрію.
У 2017 році він вступив на військову службу. Починав курсантом, згодом став командиром самохідного артилерійського взводу, потім — командиром самохідної артилерійської батареї та самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 28 окремої механізованої бригади ОК «ПІВДЕНЬ» СВ ЗСУ. Його поважали як справжнього командира, який умів навчати, підтримувати та працювати з новобранцями.
Побратими згадують Андрія як людину чесну, відкриту, із сильним характером і добрим гумором. Він завжди був прикладом справедливості та надійності.
Під час повномасштабного вторгнення Андрій захищав південні рубежі країни. У боях біля села Посад-Покровське Миколаївської області отримав важке поранення. Його доставили до Одеси, де, попри зусилля лікарів, він помер від наслідків травм.
Поховали Андрія в Одесі. Родина не змогла бути поруч через бойові дії на Херсонщині, але його останню путь розділили побратими та друг. Родина бачила похорон через онлайн-трансляцію, і це було болісно, але водночас важливо — бачити, як цінували Андрія його товариші.
Він любив життя простими радощами — риболовлю з батьком, прогулянки на природі, книги, особливо наукову фантастику, та навіть писав власні короткі оповідання. Допомагав дітям побратимів під час дистанційного навчання, пояснював математику, інформатику, адже залишався вчителем у душі.
Найбільшим щастям для нього була сім’я. У короткі відпустки він кожну хвилину проводив із дружиною та донькою, цінуючи час, проведений разом. Дружина завжди чекала його, а маленька донька, якій на момент загибелі тата було лише три роки, зустрічала його з радістю та сміхом.
Його пам’ятають як добру, щиру та сильну людину, яка вміла підбадьорити і завжди залишалася собою — чоловіком честі та слова.
Залишилися дружина, донька, мати, батько, брат.
У селищі Попільня розміщена скульптурна композиція «Вартові Вітчизни», присвячена полеглим у російсько-українській війні. Серед вшанованих — головний сержант Андрій В’ячеславович Колісніченко.
Портрет розміщений на Алеї Героїв селища Попільня.
