Школу зберегли, але хто від цього виграв ...
Заздалегідь було відомо, що питання про ліквідацію Кривенської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів імені Й. В. Юркевича викличе певне пожвавлення в залі районної ради, де проходила двадцять сьома сесія селищної ради. Тому перш ніж приступити до розгляду його, селищний голова Олег Можарівський закликав усіх бути толерантними і дотримуватись порядку. І, як показала подальша робота, був цей заклик не зайвим.
Оскільки раніше це питання вже слухали на двох комісіях: бюджетній та гуманітарній, і жодна не схвалила його, то начальник відділу освіти селищної ради Василь Ільїн намагався чітко обґрунтувати необхідність такого кроку.
Мета ліквідації цього навчального закладу полягає в тому, щоб об’єднати Кривенську школу, у якій нині навчається 31 дитина, з Липківською, у якій 47 школярів. У результаті, як неважко зрозуміти, можна було б поліпшити і якість навчання, і умови, в яких воно проводиться.
Згідно з нормативною документацією освітньої галузі, на клас, у якому 5 і більше учнів, години розраховуються за повною програмою. А класи, у яких менше п’яти учнів, переводяться на індивідуальну форму навчання. А це лиш п’ять годин на тиждень в розрахунку на одного учня для початкових класів та 8 - 10 годин - для середніх класів, тобто навчальний час значно скорочується.
Об’єднання ж двох шкіл дозволяє сформувати повноцінні класи, що, безперечно, сприяє поліпшенню якості навчання, введенню факультативних курсів тощо. До того ж, не варто забувати про роль школи в житті дитини. Адже саме в цей час йде формування особистості, рис її характеру, вмінь та навичок.
У школі дитина отримує не лише базовий рівень освіти, а й компетентності на все життя, соціалізується в колективі, тобто вчиться знаходити своє місце в соціумі, вільно висловлювати і обгрунтовувати свою позицію, бути не лише інтелектуально, а й фізично розвиненою, вміти проявляти лідерські якості. І, як доведено досвідом, мала наповнюваність класів не дозволяє забезпечити цього.
Реалії сьогодення переконують, що в освітньому процесі, як і на виробництві, необхідно шукати найефективніші варіанти. Для переконливості досить навести лиш кілька цифр. У Попільнянському ліцеї, наприклад, щороку на кожного учня витрачається 23 тисячі гривень. А в Кривенській школі - 56 тисяч гривень. Звісно, що стан обох навчальних закладів - обладнання кабінетів, спортивна база, врешті, наявність теплих туалетів - навіть порівнювати не доводиться.
Чи варто витрачати кошти на придбання, скажімо, кабінетів хімії та фізики у школу, де навчається три десятки дітей? За наявності коштів, можливо, й так. Але, на які суми може сподіватись соціальний розвиток Кривого? В потоці надходжень до бюджету об’єднаної громади збори й податки з цього села становлять лиш трохи більше одного відсотка. Звісно, головним чином через те, що нема робочих місць. Але чи тільки?
У Кривому працюють фермери, які, з одного боку, активно долучаються до вирішення соціальних питань, у тому числі й недопущення ліквідації школи. А з іншого - роками користуються землю, на якій знаходиться їхнє майно, але досі не оформили її належним чином і, відповідно, місцевий бюджет не одержує від того жодної копійки.
А відтак, в об’єднанні шкіл є доцільність як педагогічна, так і економічна. Поліпшення утримання її за рахунок ліквідації неперспективної - варіант цілком прийнятний в сучасних умовах.
І ще один аспект. Якщо задатись питанням, для кого школа: для вчителів чи для учнів, то відповідь має бути однозначною: наш обов’язок зробити все для того, щоб найкращі роки - період навчання в школі - були максимально ефективними для формування особистості.
Словом, аргументи очільник освітньої галузі наводив, як мовиться, більш ніж переконливі. Однак члени ініціативної групи, що прибула на сесію з Кривого, не мали наміру до них дослухатися.
У зверненні батьків та вчителів, яке вони передали до ради раніше, вимога була категоричною і неспростовною: на найближчі п’ять років нема підстав для закриття школи, оскільки щорічно протягом цього періоду в ній навчатиметься 33 - 35 учнів. Мовляв, а за цей час у село прийде молодь і воно стане перспективним.
Як кажуть, дав би Бог. Тільки повірити в це не просто з огляду на те, що і робочих місць, як уже говорилось, у Кривому бракує, і землі для потенційних інвесторів - теж. Та жодних аргументів активісти не чули, або не бажали чути.
Мене особисто вразив виступ депутата Анатолія Бойчука. Добре пам’ятаю, як рік тому Анатолій Кузьмич був категорично проти ліквідації школи в Голуб’ятині і зміни статусу навчального закладу в Саверцях. Нині ж він переконував кривенчан розповіддю про те, що після закриття школи в Голуб’ятині нема проблем з підвезенням дітей у Строків, навпаки це сприяє ще й ремонту дороги. А чимало школярів із Саверець, де у школі поставлено сучасні опалювальні котли, замінено вікна і обладнано внутрішні туалети, батьки відправляють на навчання у ліцеї Попільні і Фастова.
Кривенчани висловлювали стурбованість тим, що ціною навчання в сусідньому селі може бути здоров’я дітей, якщо, наприклад, поламається маршрутка і школярі перемерзнуть. Запевняли, що їхні діти ерудовані, а вчителі пройшли атестацію, запрошували в Криве на день села і навіть закинули, що прийняття схвального рішення про ліквідацію школи може спрацювати бумерангом під час виборів до місцевих рад.
Власне, про те, що бумеранг вже запущено, свідчив результат поіменного голосування: 7 депутатів - «за», 9 - «проти» та 5 - «утримались». «Проти» проголосували представники депутатської фракції БЮТ. Коли я поцікавилась у керівника фракції Леоніда Можарівського, чим зумовлена така позиці, відповідь щонайменше здивувала:
- Люди мають право вирішувати самі, а не ждати, поки зроблять це за них інші.
Уточнювати, які «люди» і хто «інші», не було необхідності. Просто, мабуть, забув депутат, що і «люди», тобто представники Кривого, й «інші», тобто депутати ради - то все представники об’єднаної територіальної громади, які мають спільно приймати виважені рішення.
А одностайне «проти» депутатів згаданої фракції - не що інше, як звичайнісінький популізм, тобто хід, котрий хоч і не приносить користі громаді, зате може допомогти на виборах.
Петро
