ЮРЧЕНКО ІГОР ПЕТРОВИЧ

Юрченко Ігор Петрович народився 7 вересня 1979 року в селищі міського типу Любимівка, Каховського району, Херсонської області. З дитинства разом із родиною мешкав у селищі міського типу Народичі, Житомирської області – тут пройшли його шкільні роки. Здобув освіту в місцевій загальноосвітній школі, яка нині має статус гімназії. З юних років Ігор відзначався працьовитістю, щирістю та відповідальністю, завжди був готовий допомогти іншим. Після завершення навчання працював у будівельній галузі, зокрема у місті Києві, де зарекомендував себе як сумлінний і надійний працівник. Був одружений, виховував доньку.

4 серпня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив радіотелеграфістом 1-го розвідувального відділення 3-го розвідувального взводу 2-ї розвідувальної роти 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А2076 (польова пошта В2803), місто Новоград-Волинський, Житомирської області). До тієї ж військової частини мобілізувалися і два його молодші брати, які разом з ним виконували бойові завдання на сході України. 17 листопада 2014 року під час поїздки за загиблими військовослужбовцями, у районі міста Дебальцеве, Донецької області, вантажний автомобіль «Урал» ротно-тактичної групи підірвався на протитанковому радіокерованому фугасі у районі сіл Новоорлівка — Орлово-Іванівка, Шахтарського району, Донецької області (район кургану Гостра Могила). Внаслідок вибуху загинули 3 військовослужбовці, ще 2 отримали поранення. Особовий склад спостережного пункту українських військових, що знаходився поблизу місця трагедії, серед яких в числі перших був солдат Юрченко, одразу ж вирушив на допомогу екіпажу вантажного автомобіля «Урал». При підході до пошкодженої машини Ігор Юрченко підірвався на вибуховому пристрої, зазнавши численних поранень, несумісних із життям. Похований 20 листопада 2014 року на кладовищі селища міського типу Народичі Житомирської області.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 5, ряд 4, місце 12.

1 вересня 2015 року у селищі міського типу Народичі на будівлі гімназії (вулиця Героїв України, 9), де навчався Герой, в пам'ять про нього відкрито меморіальну дошку.

16 жовтня 2015 року у селищі міського типу Народичі, Житомирської області на території центрального парку відкрито пам’ятний знак землякам загиблим під час антитерористичної операції на сході України, серед яких ім’я Ігоря Юрченка.

Рішенням тридцять першої сесії Попільнянської районної ради VI скликання нагороджений відзнакою Попільнянщини «Гордість району» (посмертно).

2015 року рішенням сесії Попільнянської селищної ради провулок Медиків у смт Попільні перейменовано на провулок Ігоря Юрченка.

12 жовтня 2021 року в селищі Попільня відкрито  скульптурну композицію «Вартові вітчизни»  полеглим у російсько-українській війні, серед яких – ім’я рядового Юрченка Ігоря Петровича.

Портрет розміщений на Алеї Героїв селища Попільня.

Життєвий шлях Ігоря Петровича Юрченка — це приклад скромності, людяності та відданості своїй справі.