ШАЙДЮК ВІТАЛІЙ ВІКТОРОВИЧ

Шайдюк Віталій Вікторович народився 20 грудня 1971 року в селищі міського типу Попільня на  Житомирщині. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення у 1989 році Попільнянської загальноосвітньої школи №1, Віталій вирішив пов’язати своє життя з військовою службою. У 1993 році закінчив Нижньогородське вище військове будівельне командне училище (росія) і обрав місцем служби рідну Україну, яка щойно здобула незалежність. Служив у військових частинах Львова, Бердичева, Берегова. У 1997 році успішно закінчив Київський військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, потім упродовж шести років служив у м. Біла Церква на посаді заступника командира військової частини по роботі з особовим складом. Після звільнення з військової служби у 2004 році Віталій Шайдюк працював на різних роботах у народному господарстві. За цей час Віталій створив чудову сім’ю, був надзвичайно доброзичливим у спілкуванні, люблячим і турботливим сином, братом, чоловіком і батьком. Здавалось би ніщо не зможе затьмарити мирне, спокійне, розмірене повсякденне життя   родини, але  розпочалася  російська  агресія на  Україну, анексія Криму, події на Донбасі, і Україна знову  покликала  Шайдюка Віталія  до війська, стати на її захист. 11 червня 2014 року Віталій був мобілізований до 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» і на його долю випало сповна виконати військовий та громадянський обов’язок перед Батьківщиною.

У бойових діях за м. Дебальцеве, Донецької області брала участь значна кількість добровольчих підрозділів, на той момент вже переформатованих з батальйонів територіальної оборони в окремі мотопіхотні батальйони з посиленим озброєнням. Серед військових підрозділів був і 25-й окремий мотопіхотний  батальйон, який був створений на базі 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», формування якого відбувалося на  Київщині з активістів Самооборони Майдану та мешканців Київської області. Після  бойового  злагодження на  полігоні 169-го навчального центру «Десна» на Чернігівщині батальйон вже у серпні 2014 року був передислокований у район Дебальцево, навколо якого після  падіння  Донецького  аеропорту розпочалися особливо важкі  бої. Наприкінці січня 2015 року 25-му ОМПБ довелося виконувати бойові завдання в районі населеного пункту с. Рідкодуб, де знаходився взводний опорний пункт «Станіслав-128», який обороняли 60 бійців 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. У результаті чисельних обстрілів та штурмових дій опорний пункт у районі Рідкодуба було заблоковано російськими збройними формуваннями. Артилерія противника тримала під «зрячим» вогневим контролем усі околиці селища Рідкодуб, відкриваючи стрілянину навіть по поодиноких бійцях. Із західного боку село було повністю заблоковано непрохідним для техніки болотом з єдиною умовно прохідною (для БМП і МТЛБ) «стежкою», яку ворог контролював за допомогою гранатометів та іншої стрілецької зброї. Дорога до селища Рідкодуб була під щільним ближнім (до 300 метрів) вогневим контролем противника, і на кількох ділянках замінована. Так, опорний пункт «Станіслав-128» перебував в повному оточенні. Доставляти продовольство, боєкомплект, вивозити поранених без ризику для життя було неможливо, військові  про це знали, проте залишити побратимів без допомоги не  могли. Чергова спроба  прорватися до  опорного  пункту «Станіслав-128» була зроблена 2 лютого 2015 року, але під час транспортування набоїв, паливних матеріалів та харчових продуктів спільна група 25-го ОМПб та 128-ї ОГПБр потрапила в оточення. Під час наближення до села Рідкодуб БТР військових було підірвано із засідки. Вояки прийняли нерівний бій, у якому загинули герої з Київщини: старшина Андрій Сабадаш, старший солдат Сергій Гуріч, проживали в смт Кожанка, Фастівського району, старший солдат Денис Гултур з м. Славутич. Останній свій бій прийняв і майор Шайдюк Віталій Вікторович, заступник командира роти по роботі з особовим складом 25-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони «Київська Русь», який пішов  на  прорив  разом  зі  своїми бійцями і  героїчно загинув… 28 лютого 2015 року героя-земляка поховали на кладовищі в смт Попільня з усіма військовими почестями.

26 травня 2015 року на фасаді Попільнянської гімназії відкрили пам’ятну дошку Герою.

Рішенням сесії Попільнянської селищної ради вулицю та провулок Першого Травня в смт Попільня перейменовано на вулицю та провулок Віталія Шайдюка.

Рішенням тридцять першої сесії Попільнянської районної ради VI скликання нагороджений відзнакою Попільнянщини «Гордість району» (посмертно).

Рішенням Білоцерківської міської ради майор Шайдюк Віталій Вікторович занесений до «Золотого фонду» міста, має звання «Почесний громадянин міста» (посмертно).

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Портрет на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 6, ряд 5, місце 10.

12 жовтня 2021 року в селищі Попільня відкрито  скульптурну композицію «Вартові вітчизни»  полеглим у російсько-українській війні, серед яких – ім’я майора Шайдюка Віталія Вікторовича. 

Портрет розміщений на Алеї Героїв селища Попільня.