ОЛЬШЕВСЬКИЙ ДМИТРО ПЕТРОВИЧ
Ольшевський Дмитро Петрович
(19.11.1978 – 30.11.2018)
19 листопада 1978 року на небосхилі життя загорілася зірочка Дмитра Ольшевського. Через 40 років, 30 листопада 2018 року, ця зірочка згасла назавжди, але світло її горить незгасним вогником у серці рідних, близьких і однополчан Дмитра Петровича Ольшевського.
Дмитро Ольшевський народився в селищі Попільня, Житомирської області. Тут він здобув середню освіту, закінчивши місцеву школу. Потім навчався в Київському військовому інституті управління та зв’язку та Житомирському військовому інституті радіоелектроніки.
Після випуску був направлений на службу до міста Володимир-Волинський. Саме там розпочався важливий етап його життя — Дмитро створив сім’ю, знайшов вірних друзів і однодумців. За словами рідних, Дмитро Петрович відзначався аналітичним розумом, вдумливістю, зваженістю у прийнятті рішень, глибоким розумінням життя, високим професіоналізмом. “ Він був гідним звання “офіцер”, - кажуть про Дмитра близькі люди.
Із 2014 року, від початку бойових дій на сході України, Дмитро Ольшевський незмінно перебував у бойовому строю.
Командир зенітного ракетного взводу, 310 механізованого полку, 24 механізованої дивізії, 13 армійського корпусу Західного ОК.
Командир роти матеріального забезпечення батальону матеріального забезпечення, 51 окрема механізована бригада.
Заступник командира механізованого батальону з озброєння, 14 окрема механізована бригада ОК «Захід» СВ ЗСУ.
Заступник командира механізованого батальону з тилу, 14 окрема механізована бригада ОК «Захід» СВ ЗСУ.
Начальник групи логістики штабу сухопутних військ ЗСУ.
Таким був послужний список Дмитра.
Волноваха, Савур-Могила, Іловайськ, Мар’їнка, Авдіївка — назви, що стали символами мужності й болю для всієї країни — для Дмитра та його побратимів були щоденною бойовою реальністю. У найстрашніших ситуаціях його не зраджували людяність і порядність. Після важких боїв на Савур-Могилі, де довелося пройти випробування не лише “градами”, а й голодом та спрагою, знесилені воїни під командою майора Ольшевського все ж повернулися до місця бою, аби винести поранених товаришів. За це командир отримав догану. Можливо, саме тому він так не любив публічності. За час проходження служби в АТО Дмитро Петрович неодноразово зазнавав поранень, але щоразу повертався до строю, та ніколи цього не афішував. Однак з великим душевним болем переживав втрату друзів і бойових побратимів. У такі хвилини щиро жалкував, що не він був на їх місці.
Та підступна хвороба вже чатувала на відважного офіцера. Вона підкосила Дмитра Петровича саме в той час, коли його перевели до Києва. Як стверджують лікарі, злоякісна пухлина стала результатом важких моральних потрясінь, а також фізичної перенапруги. Майор Ольшевський відійшов у вічність 30 листопада 2018 року, всього через одинадцять днів після свого 40-річчя. Похований офіцер у рідній Попільні. Але близькі, які залишилися на Волині, не забувають його і в ці листопадові дні з любов’ю згадують про Дмитра.
Дмитро Ольшевський був нагороджений медалями і орденами, серед яких особливо цінував ордени “За мужність” та “ За оборону України”.
Нагороджений медаллю «10 років ракетним військам і артилерії», медаль «15 років Збройним Силам України», медаль «За сумлінну службу» 111 ступеня, медаль «За сумлінну службу» 11 ступеня, медаль «За сумлінну службу» 1 ступеня, нагрудний знак «За зразкову службу».
За вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності країни, особисті мужність і героїзм проявлені при відбитті збройної агресії російської федерації проти України, міська рада вирішила – Присвоїти звання «Почесний громадянин Володимир-Волинської міської територіальної громади» військовослужбовцям Збройних сил України. На сесії міської ради, що відбулася 18 липня, 52 захисникам посмертно присвоїли звання почесних громадян міста. Серед них і наш земляк Ольшевський Дмитро Петрович.
Портрет розміщений на Алеї Героїв селища Попільня.
Життєве кредо Дмитра було: «Душу-Богові, любов-матері, честь-нікому».
