ГРІНЧУК ОЛЕКСІЙ СЕРГІЙОВИЧ
Грінчук Олексій Сергійович народився 01 жовтня 2000 року в селі Криве Попільнянського району Житомирської області. Змалку Олексій був допиливим хлопчиком мав добру пам’ять. Дитинство його пройшло в селі Кривому. Навчався в Кривенській загальноосвітній школі. Закінчивши дев’ять класів своє навчання продовжив у Житомирському агротехнічному коледжі, який закінчив у 2020 році здобувши професію «Механіка».
Влаштувався на роботу в фермерське господарство СФГ «Ткачук» де працював водієм.
Але життя внесло свої корективи. Розпочалося повномаштабне вторгнення військ російської федерації.
Олексій Сергійович, на другий день війни 25 лютого 2022 року, не роздумуючи ні однієї миті прийняв рішення стати на захист своєї держави, бо був впевнений, що це його обов`язок, він добровільно вступив до лав збройних сил України та був призначений на посаду водія розвідки роти штурмової бригади в/ч А-1376. Виконував бойові завдання на різних частинах фронту.
Про найкращого юнака розповідає односельчанка Наталія Ткачук: «Олексій був веселим, життєрадісним, привітним молодим юнаком. Завжди відкликався на прохання у допомозі рідним, сусідам, односельчанам. Це була молода людина, яка тільки починала будувати свої плани на життя, вдихаючи кожну мить на повні груди, радував своїх близьких та друзів, мріяв, любив…
Але на жаль під час виконання бойового завдання в місті Бахмут 09 листопада 2022 року Олексій загинув, поклавши своє життя на вівтар Батьківщини, будучи вірним військовій присязі з честю і до кінця виконавши свій обов`язок, віддавши за мир в Україні найцінніше – власне життя.
Ця війна принесла багато горя і нещастя в кожну родину. Україна платить надзвичайно велику ціну за незалежність.
Подяка і шана батькам Олексія – Мирославі Василівні та Сергію Володимировичу за гідне виховання сина в дусі патріотизму, шанобливого відношення до людей, поваги до народних традицій та національних цінностей, любові до рідного краю, до своєї Батьківщини.
Вічна пам»ять і слава Українському воїну який віддав своє молоде життя за Волю та Незалежність України.
У вічній печалі та скорботі залишилися батьки: мати - Мирослава Василівна та батько Сергій Володимирович і молодший брат Роман.
