ПЕТРИК СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ
Петрик Сергій Сергійович
(28.04.1998 – 09.12.2022)
Сергій народився 28 квітня 1998 року в селі Кричильськ Сарненського району Рівненської області. Коли йому виповнилося три роки, родина переїхала на постійне місце проживання до села Паволоч.
У 2004 році Сергій пішов до першого класу Паволоцької середньої школи. З раннього дитинства захоплювався спортом, особливо вправами на перекладині. Його трюки були настільки вражаючими, що у глядачів завмирало серце, а він лише з усмішкою продовжував. Сергій був позитивним, веселим, добрим і дуже любив свою родину.
Шкільні роки пролетіли швидко. У 2015 році Сергій став студентом Національного транспортного університету в місті Києві, обравши спеціальність інженера мостобудування. Однак після другого курсу призупинив навчання та у 2017 році вступив до лав Збройних Сил України. Строкову службу проходив у навчальному центрі «Десна», а пізніше — у селищі Біляївка Одеської області. Завершив службу у званні старшого солдата, за що був нагороджений грамотою за сумлінну службу та старанність.
У 2019 році відновив заочне навчання в університеті та почав працювати в будівельній компанії «Нові метри». Мав великі плани на майбутнє — мріяв відкрити власну будівельну фірму. Замовив логотип з назвою «Petryk Family», який, на жаль, отримали вже після його загибелі.
Повномасштабне вторгнення Росії змусило Сергія знову зробити вибір — цього разу стати на захист рідної землі. Він добровільно пішов до війська. Проходив навчання з управління дронами в місті Бердичів і обрав службу в підрозділі Сил спеціальних операцій (ССО). У травні 2022 року був направлений до міста Запоріжжя, у розвідгрупу. Завдання були надзвичайно складними — часто доводилося проникати в тил ворога. Про небезпеки та героїзм Сергія батьки дізналися вже після його загибелі.
20 липня 2022 року він був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу». У складі підрозділу брав участь у визволенні села Шевченківка на Херсонщині, де отримав легке поранення. Працював мінером, вміло знімав ворожі «пастки».
У листопаді 2022 року, після розформування групи, Сергія перевели до 73-го морського центру спеціальних операцій імені Антіна Головатого в Миколаївській області, де він став «морським котиком» у званні старшого матроса. Виконував завдання на Кінбурнській косі як оператор-вогнеметник 3-го загону.
9 грудня 2022 року, під час виведення групи з Кінбурнської коси в акваторії Чорного моря, ворожа ракета розірвалася поблизу човна, в якому перебував Сергій. Він загинув, виконавши бойове завдання. Рятувальникам вдалося врятувати лише одного побратима.
Сергій Петрик нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» та посмертно — орденом «За мужність» III ступеня. Похований 13 грудня 2022 року у рідному селі Паволоч.
Козацька Паволоч береже пам’ять про своїх героїв. Імена полеглих увічнюються у назвах вулиць, установ, організацій, спортивних майданчиків. На честь Сергія Сергійовича Петрика у Паволоцькому ліцеї було відкрито спортивний майданчик — втілення мрії героя. Ініціаторами та головними спонсорами будівництва стали його батьки. Цей майданчик стане місцем фізичного гарту та підготовки молоді до розбудови й захисту Батьківщини.
