КОНЦЕДАЙЛО СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
Сергій Концедайло - ім’я, що звучить гідно.
Йому було лише двадцять… Лише… Та водночас стільки, аби назавжди вписати своє ім’я у вічність.
У прохолодний осінній день 10 жовтня 2002 року з’явився на світ Сергій — дитина, що згодом стане гордістю родини, опорою для матері та справжнім сином України.
Сергій Концедайло - уродженець тихого села Котлярка на Житомирщині - загинув 15 грудня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Новомихайлівка Покровського району на Донеччині. Він віддав найдорожче – своє життя – заради країни, заради того, щоб ми жили. І ця жертва не має забуття.
Сергій був тим, кого називають “своїм хлопцем” – щирий, добрий, небайдужий. Його шлях розпочався у родині, де панували любов і взаємоповага, де його світлу вдачу формували щоденні приклади турботи й працелюбності. У школі він був не з тих, хто рвався вперед заради відзнак, але мав твердість характеру, допитливість і працелюбність.
Після школи Сергій вступив до Житомирського агротехнічного коледжу. Обрав спеціальність техніка-механіка сільськогосподарського виробництва. Не через моду, не випадково. Його завжди тягло до техніки: розбирати, лагодити, розуміти, як усе працює. Це не була просто професія — це було хобі, пристрасть, справа, яка дарувала йому натхнення. З дитинства він цікавився машинами — не лише як засобом пересування, а як чимось живим, складним, тим, що потребує уважного догляду, умілих рук і терпіння.
Ще однією його пристрастю був футбол. Він не був суперзіркою, але був незамінним: і в грі, і в житті — на нього завжди можна було покластися. У ньому поєднувалися простота і глибина, юнацька завзятість і внутрішня зрілість, яка, здавалося, випереджала його роки.
Сергій народився й зростав у родині, де панували любов, гідність і людяність. З чотирьох років його виховував Бендюков Сергій Сергійович — чоловік, який став для нього справжнім батьком. Він не просто був поруч, а дав Сергієві приклад чоловічої сили, чесності й порядності. Від нього хлопець перейняв працелюбність, спокійний характер і глибоку відповідальність за тих, хто поруч.
Його мама — Оксана — була для нього всім. Вона не просто виховала сина — вона вклала в нього частину себе. В її серці завжди було місце для доброти, терпіння і сили — саме ці якості Сергій і ніс через усе своє коротке, але достойне життя.
Коли в Україну прийшла повномасштабна війна, Сергій не стояв осторонь. Він не шукав виправдань, не ховався. У серці молодого хлопця жила любов до Батьківщини — тиха, але стійка. Його призвали до лав Збройних сил України, і він потрапив до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Там, у самому серці боїв, Сергій став командиром відділення кулеметного взводу — серйозна, відповідальна посада, яку довіряють лише найкращим.
На передовій він не втрачав людяності. Його побратими згадують: «У нього завжди був спокій в очах. Навіть коли летіло навколо, Сергій умів знайти слова, які заспокоювали. Його впевненість передавалась іншим. Він був надійною стіною».
Та війна не вибирає, кого забрати. 15 грудня 2022 року ворожий вогонь обірвав життя хлопця, що лише починав жити. Він загинув під час бойового завдання, до останнього залишаючись вірним присязі й побратимам.
Сергія поховали у рідному селі — на тій землі, де він зробив перші кроки, де мріяв про майбутнє, де ще не раз пролунає його ім’я, як символ честі й любові до України.
Його мама, Оксана, каже:
«Я дякую своєму сину за героїчність та мужність. Я безмежно пишаюся, що виховала такого сина, який дав приклад і надалі буде ним для багатьох. Мені безмежно не вистачає його світлої посмішки, яка зігрівала моє серце. Запамʼятаю її навічно…»
Ці слова — біль і гордість матері, яка втратила найдорожче. Але разом із болем — велика любов, що сягає небес, і віра, що син не пішов у забуття. Пам’ять про Сергія — у серцях друзів, побратимів, рідних, у пам’яті всієї країни.
За героїзм та самопожертву Сергій Концедайло посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Ця нагорода — символ визнання на державному рівні. Але є вища нагорода — пам’ять, яку не зітруть роки.
У рідному селі Котлярка одна з вулиць названа на честь Концедайла Сергія.
На фасаді Котлярської гімназії встановлено меморіальну дошку на честь відважного воїна.
Сергію, ти не просто герой. Ти — приклад. Світло твого життя — як світанок на нашій землі.
Ми пам’ятаємо! Ми вдячні! Ми не забудемо!
