МЕЛЬНІКОВ ВІТАЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Мельніков Віталій Володимирович
26 червня 1970 року народження,
село Парипси, Попільнянського району, Житомирської області.
У 1977 році Віталій Мельніков пішов до першого класу Попільнянської середньої школи. Після закінчення восьмого класу в 1985 році вступив до Сквирського СПТУ-29 Київської області, яке успішно закінчив 29 червня 1988 року, здобувши професії слюсаря-сантехніка 3-го розряду та електрогазозварювальника 3-го розряду.
Після навчання працював електрогазозварювальником у Попільнянській організації «Міжколгоспшляхбуд» до призову на строкову військову службу.
У грудні 1988 року був призваний до лав Збройних Сил СРСР, службу проходив у 30-кілометровій Чорнобильській зоні. За сумлінну службу неодноразово відзначався почесними грамотами. Демобілізувався в листопаді 1990 року.
Після служби працював у місті Києві зварювальником на заводі залізобетонних виробів, де зустрів свою майбутню дружину. У 1991 році одружився, а в 1992 році в сім’ї народився син. Після закриття заводу продовжив працювати у будівельній галузі.
У травні 2015 року Віталій Мельніков добровільно вступив до лав учасників Антитерористичної операції, брав участь у бойових діях на території Луганської та Донецької областей. Демобілізувався у 2016 році. Нагороджений медаллю «Незалежність України».
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року, з 6 березня 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України.
У вересні 2022 року отримав тяжке поранення. Після лікування та реабілітації у Дніпровському військовому шпиталі повернувся до виконання бойових завдань. Обіймав посаду командира бойової машини — командира відділення 2-го механізованого батальйону військової частини А0409.
Загинув 4 травня 2023 року в районі населеного пункту Міньківка Бахмутського району Донецької області, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
