ЧЕРНУХА ВІТАЛІЙ ПЕТРОВИЧ
Чернуха Віталій Петрович
(18.05.1989 –
Віталій народився в селі Паволоч Житомирської області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу I-III ступенів. Працював у Житомирській філії ТОВ «Аскона- Південь». Захоплювався мисливством. Під час повномасштабної війни. 6 березня 2023 року був мобілізований 5 відділом Житомирського РТЦК та СП Житомирської області до лав Десантно – штурмових військ ЗСУ. Проходив службу в 46-окреиій аеромобільній бригаді.
У збройних силах України перебував на посаді стрільця-снайпера 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону в/ч А4350..
Зі слів мами Віталія:
« В травневу теплу днину 18 травня 1989 року народився мій первісток Віталій в с. Соколів Брід. Світловолосе хлопча з голубими оченятами було дуже допитливе, енергійне, акуратне з дитинства, подільчиве, усміхнене, любимчик дідусів і бабусь. З дитинства дуже любив коней, ліс, природу. З п’яти рочків почав ходити з татусем но полювання. Розпізнавав голоси птахів, знався на слідах звірів, знав всі види риб. Мрія про коня здійснилася коли дідусь подарував йому коня. В Пішов в школу в 1995 році і в цьому ж році в нього народився братик Михайло. Якого він дуже любив і захищав, але вони дуже різні. Віталій завжди на природу, рибалку, полювання, а Мишко більш домашній. Навчаючись в школі брав активну участь у змаганнях по військовій підготовці, що потім йому дуже знадобилося . Неодноразово нагороджений грамотами. У Віталія завжди було багато друзів, мав велику повагу серед своїх однокласників. Хоробрий, відважний, турботливий. Життя його закалило, тому що в 16 років помер батько і він як старший син взяв відповідальність на свої молоді плечі. Вмів і косити, рубати, рибалити, а полювання було найбільшим хобі. Після школи не пішов вчитися далі, а відразу пішов працювати на військовий завод м. Києва, де йому не раз пропонували вчитися далі, бачивши його здібності. Здобув тільки професію водія автокара. Занадто шумний Київ не дуже подобався Віталію і він перебрався до м. Житомира і працював в ТОВ «Аксона - Південь». В 21 рік придбав собі рушницю, зробив на неї всі документи і вступив до лав мисливців, про що мріяв з дитинства. На полюванні удача завжди була на його боці. Він умів мітко стріляти. Мав терпіння виждати звіра. Друзів – мисливців у нього було багато, завжди запрошували в їхні мисливські походи, поїздки.
У 2012 році у Віталія народилася донечка Віталінка, копія татуся, що зовні, що по характеру.
Коли в 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, я як мама відчула серцем, шо хтось із моїх синів має йти на захист Вітчизни. 20.02.2023 року ідучи на роботу в Житомир було вручено повістку Віталію. Без вагань і обговорення він став да лав ЗСУ. А 05.03.2023 року був призваний в Попільнянський військкомат, записаний в 95 ДШВ. З частини був направлений до проходження стажування і військової підготовки у Великобританію на 45 діб. За словами інструктора, який навчав Віталіка у Британії (це він написав, коли дізнався про смерть сина), що це був воїн з великої літери: покладистий, дисциплінований, відповідальний, мужній, хоробрий. У нього мало бути гарне майбутнє у військовій сфері У Британії Віталій обрав справу пов’язану з його хобі: снайпер – стрілець, позивний «Охотник». Після навчання був переведений у 46 ДШВ окрему аеромобільну бригаду та направлений на Донецький напрямок, де проходив службу. В будь-який ситуації надавав допомогу побратиму, завжди дотримувався даного слова.»
09 серпня 2023 року під час операції «Марун» в Запорізькій області, Пологівського району, с. Мала Токмачка потрапив під ворожий мінометний обстріл, був поранений та доставлений в госпіталь, але на превеликий жаль рани виявилися не сумісні з життям. Не стало мого ріднесенького сина. Захиснику було 34 роки. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі.
Похований Віталій в рідному селі Соколів Брід. На його честь названо вулицю, на якій він проживав (вул. Віталія Чернухи, буд.10)
Нагороджений орденом «За мужність» III cтупеня (посмертно)
На його могилу приїздив командир взводу, де висловився про Віталія як зразкового, незламного, мужнього воїна: «Воїном був зразковим, незламним, який утримував свої позиції на фронті, усвідомлюючи, що на його плечах лежить відповідальність за побратимів і майбутнє українського народу».
18 травня 2025 року в Поволоцькому ліцеї в приміщенні спортзалу відкрито кімнату з кульової стрільби з пневматичної зброї на честь загиблого в російсько – українській війні Віталія Чернухи. Ініціатором і спонсором облаштування кімнати стала мама Віталія – Наталія Михайлівна. Право першого пострілу було надано членам родини Віталія.
