СТЕПАНЧУК ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ
Олег Миколайович Степанчук народився 3 січня 2001 року в с. Андрушки Попільнянського району Житомирської області в сільській родині. Мама, Валентина Андріївна працювала на різних роботах в колгоспі і виховувала сина сама без чоловіка, допомагали старші діти. З дитинства Олег був життєрадісним, доброзичливим хлопцем, відкритим до людей і світу. Згодом родина Степанчуків переїхала до села Паволоч Попільнянського району Житомирської області, де Олег пішов в перший клас і навчався в Паволоцькій загальноосвітній школі. Тут він формувався як особистість і здобував знання і друзів. З дитинства мав хист до техніки, вирізнявся кмітливістю, відповідальністю та справжньою людяністю. Його поважали за розсудливість, працьовитість і готовність прийти на допомогу. Саме ці риси стали визначальними у його військовій службі.
У 2016 році після закінчення школи Олег вступив до Андрушівського ПТУ і здобув професію кухаря. У 1019 році Олега призвали на строкову службу в армію. Відслуживши 1,5 роки повернувся додому змужнілим, відважним, сміливим красенем. Працював Олег в компанії «АСТ» охоронником.
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олег стає на захист нашої батьківщини. Служив у складі 110-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Обіймав посаду командира інженерно- саперного відділення. Мав звання старший солдат. Позивний - «Малий». У 2023 році, прийшовши у відпустку, Олег одружився. Відпочивши, повернувся до своєї бригади, де разом з побратимами гідно давали відсіч ворогу.
Загинув 16 червня 2024 року під час виконання службового і громадянського обов’язку внаслідок атаки ворожими дронами противника біля населеного пункту Воздвиженка Покровського району Донецької області. Поховали Героя 19 червня 2024 року в рідному селі Паволоч. На фасаді Паволоцької школи встановлено меморіальну дошку в пам'ять про героя. Портрет Олега розміщений на Алеї Слави в центрі села Паволоч.
Йому було лише 23 роки. За словами дружини Олег був енергійним, розумним, працьовитим, щирим відважним хлопцем. Вірним побратимом, командиром і справжнім патріотом України.
Таким він залишиться в серцях тих, хто знав його – справжнім, чесним, світлим. Сином України. Її захисником. Її героєм.
