БОРТНІВСЬКИЙ МАКСИМ ВАСИЛЬОВИЧ
Командир відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної роти, аеромобільного батальйону, військової частини А 0284 Бортнівський Максим Васильович загинув 14 листопада 2024 року поблизу села Мартинівка, Суджанського району, Курської області.
Бортнівський Максим Васильович народився 04 листопада 1990 року в місті Київ. Зростав Максим енергійним, добрим та щирим хлопчиком.
Пішов у перший клас у 1997 році. Проживав у бабусі в Брусилівському районі, село Западня, Житомирської області. Де й закінчив у 2008 році 11 класів.
Після закінчення школи влаштувався на роботу в охоронну фірму міста Києва, де працював протягом двох років, пізніше працював у Брусилівському «Агролісгоспі». Так склалася доля, що за сімейними обставинами родина переїхала у 2013 році в село Липки, Попільнянського району, Житомирської області. Тут проживав та працював у Липківській гімназії оператором газової котельні.
Максим відповідально ставився до своєї справи, завжди відгукувався на прохання у допомозі, нікому не відмовляючи. Односельці, друзі, близькі, всі знали його як надійного, який прийде на допомогу в радісний і скрутний час.
У вільний від роботи та побутових справ час Максим займався мисливством, рибальством, що із самого дитинства прививав йому батько Василь Миколайович. Максим був дуже вправним мисливцем, вміло поводився зі зброєю, але не міг і подумати, що в майбутньому прийде страшний час на нашу землю і ці навички йому знадобляться.
Максим Васильович був мобілізований 25.07.2023 року 5 відділом РТЦК та СП Житомирської області. Проходив службу у 80-ій окремій Десантно штурмовій бригаді. Ніс службу досконало та сумлінно захищаючи незалежність та суверенітет нашої держави. Бойові завдання виконував у місті Дружківка, Донецької області, потім село Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, де отримав важке поранення, контузію. Після лікування була коротка відпустка, Максим мав небагато часу поспілкуватися із своїми рідними та друзями, він умів знайти спільну мову як із молодшим так і з старшим поколінням, був веселим, балакучим юнаком.
Час відпустки швидко сплив і знову довелося повертатися до несення служби та виконання бойових завдань. На цей раз його чекало місто Суми, а далі Курська область.
Серед своїх побратимів Максим отримав позивний «Охотнік» так як влучно стріляв зі зброї і вміло нею керувався. Його було призначено на посаду командира відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки аеромобільної роти, аеромобільного батальйону, військової частини А 0284.
Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, Бортнівський Максим Васильович загинув 14 листопада 2024 року на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора поблизу населеного пункту Мартинівка, Суджанського району, Курської області, російської федерації.
Похований захисник на сільському кладовищі села Липки.
У вічній скорботі залишився батько Василь Миколайович та його цивільна дружина Валентина. Максим завжди з невимовно теплотою говорив - тьотя Валя. Нажаль, власної сім’ї він створити не встиг.
