ЗДАНІВСЬКИЙ ІВАН ЛЕОНІДОВИЧ
ЗДАНІВСЬКИЙ ІВАН ЛЕОНІДОВИЧ
(21 травня 1998 р. — 9 травня 2024 р.)
солдат, стрілець третього відділення третього взводу п’ятої роти ІІ батальйону
1-ї Президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка
«Буревій» з’єднання Національної гвардії України
позивний «Зданя» («Мамут»)
Іван Леонідович Зданівський народився 21 травня 1998 року у селі Теренці Хорошівської громади в багатодітній родині. Був наймолодшою, п’ятою дитиною — мав двох братів і двох сестер. З дитячих років допомагав матері Лідії Йосипівні по господарству: пас худобу, косив траву, заготовляв сіно, виконував різні хатні роботи.
Навчався у Дашинській дев’ятирічній школі, повну загальну середню освіту здобув у Хорошівській гімназії. Згодом закінчив Головинське вище професійне училище, отримавши спеціальність токаря-газозварювальника. Працював бурильником на підприємстві МПП «Ілона» у селі Рудня Шляхова, а також їздив на заробітки за кордон.
У 2020 році був призваний на строкову військову службу до Національної гвардії України, яку проходив у місті Житомирі. Демобілізувався 20 грудня 2021 року.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Іван Зданівський 25 лютого 2022 року добровільно став до лав Національної гвардії України, повернувшись у ту ж військову частину, де проходив строкову службу.
Виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема в районі села Білогорівка. Згодом служив у складі бригади «Буревій» Національної гвардії України, де брав участь в обороні селища Стельмахівка на Луганщині. Серед побратимів мав позивні «Зданя» та «Мамут».
У травні 2023 року Іван одружився з Оксаною — дівчиною із селища Попільня, з якою познайомився на весіллі друзів. Молоде подружжя мріяло про власний дім, дітей і спільне життя у Попільні, однак усі ці мрії обірвала війна.
9 травня 2024 року солдат Зданівський Іван Леонідович загинув унаслідок мінометного обстрілу противника під час виконання бойового завдання в районі селища Стельмахівка Луганської області.
Похований із військовими почестями на кладовищі у рідному селі Теренці.
За мужність і відданість присязі Іван Зданівський нагороджений медаллю «За оборону рідної держави» (наказ № 652 від 21 березня 2024 р.).
Світла пам’ять Герою! Його відвага, доброта й любов до України назавжди залишаться у серцях рідних,побратимів і всіх, хто його знав.
Герої не вмирають!
